Кожна людина претендує на певний "життєвий простір", свою "зону тіла" і тому пред'являє відповідні територіальні права. Люди часто виражають це жестами, наприклад кладуть ногу на ручку крісла, ставлять її на висунутий ящик письмового столу або кладуть на бажаний простір різні предмети (книги, газети, одяг і т. д.). 
Проникнення в "життєвий простір" іншої людини розцінюється як недоречне і викликає роздратування. При цьому різна гамма міжособових відносин диференціює і різні допустимі дистанції спілкування. 

Типи дистанцій

Розрізняють наступні типи дистанцій:

Ближня зона, що припускає "інтимну" дистанцію (від 0 до 40-60 см) і "особисту" дистанцію (від 0,4 до 1,5 м);

Дальня зона, що передбачає "громадську" дистанцію (від 1,5 до 4 м) і "відкриту" дистанцію (від 4 до 8 м і більше). 
Встановлено також, що інтроверти схильні до порівняно більшої дистанції при розмові, чим інтраверти. 

Залежність відстані від зросту 
Існує чіткий зв'язок між  "дистанцією спілкування" і ростом співбесідників: чим вищий чоловік, тим ближче він знаходитися до свого співбесідника.

У жінок спостерігалася прямо протилежна залежність. Психологи пояснюють це дивне явище так: річ у тому, що в нашому суспільстві створилася своєрідна "культурна норма" - чоловік повинен бути високого росту, а жінка, навпаки, мініатюрною. І хоча насправді не завжди буває саме так, кожна людина неусвідомлено прагне підігнати життя під теорію. Тому високому чоловікові приємно стояти поряд зі своїм співбесідником, а висока жінка, навпаки, прагне відійти подалі, щоб приховати свій "недолік". Звідси слідує, зокрема, що не стоїть під час розмови дуже наближатися до високої співбесідниці або невисокого співбесідника - вони відчуватимуть себе ніяково. І точно так не слід упускати можливості зробити людині приємне -- підходьте майже впритул до мініатюрної жінки або високого чоловіка: хай відсутність або наявність зайвих десяти сантиметрів зросту доставить їм радість і задоволення. 

Відстань спілкування і голос 
У ситуаціях спілкування разом з дистанцією голос людини є дуже характерною межею, що дозволяє скласти точніше враження про нього. Під час досліджень було отримано від 60 до 90 % правильних думок щодо величини тіла, повноти, рухливості, внутрішнього стану і віку, що грунтувалися тільки на голосі і на манері говорити. 

Характеристики людського голосу

Швидкість мови. Жвава манера говорити, швидкий темп мови свідчать про імпульсивність співбесідника, його упевненість в собі;

Спокійна повільна манера вказує на незворушність, розсудливість, грунтовність;

Помітні коливання швидкості мови виявляють недолік   врівноваженості, невпевненості, легку збудливість людини.

Гучність і ритмічність.

Велика гучність голосу, як правило, властива найчастіше чванливим і самовдоволеним особам;

Мала гучність вказує на стриманість, скромність.

Ритмічна розмова (рівне перетікання слів з легкими періодичними коливаннями) - багатство відчуттів, врівноваженість, швидше гарний настрій;

Строго циклічна, правильна розмова - сильне переживання, воля, дисципліна, педантичність, холодність відчуттів;

Плавна манера говорити (типова для пікніків) - глибоке, повне емоційне життя; Незграбно-уривиста манера говорити (типова для шизотіміків) - тверезе, доцільне мислення.

Артикуляція

Ясна і чітка вимова слів вказує на внутрішню дисципліну, потреба в ясності і на недолік жвавості;

Неясна розпливчата вимова властива поступливості, невпевенності, м'якості, недостатній волі.

Висота голосу.

Фальцет властивий людині, у якої інтелектуальне мислення і мова;

Грудний голос – емоційні мислення і мова, природні, а не свідомо створені; Високий пронизливий голос - ознака страху і хвилювання;

Низький тон голосу - це розслаблення, спокій і гідність. 

Слід зауважити, що спілкування і поведінку в різних людей слід вивчати не ізольовано по яких-небудь окремих рисах, а в цілому.